1. Словник української мови Грінченка

самопихом

Самопи́хом, на-самопих

нар. Безъ приглашен я, нахально, насильно, самоуправно. Г. Барв. 505. Мнж. 192. Лізуть у хату самопихом. Зміев. у. Як я до їх піду на-самопих. Черн. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самопихом — самопи́хом прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. самопихом — присл., діал. Нахабно; самовільно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самопихом — САМОПИ́ХОМ, присл., діал. Нахабно; самовільно. Лізуть у хату самопихом (Сл. Б. Грінченка); І сорочки ж у нього нема, а він піде, з скрині самопихом батькову візьме та й носить (Ганна Барвінок). Словник української мови у 20 томах
  4. самопихом — САМОПИ́ХОМ, присл., діал. Нахабно; самовільно. Лізуть у хату самопихом (Сл. Гр.); І сорочки ж у нього нема, а він піде, з скрині самопихом батькову візьме та й носить (Барв., Опов.., 1902, 505). Словник української мови в 11 томах