самоправець

Самоправець, -вця

м. Своенравный человѣкъ? Молодий баштанник був собі чоловік веселий та гордий, та щасливий, та немилостивий — себелюбець і самоправець. МВ. ІІІ. 103.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоправець — самопра́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. самоправець — СВАВІ́ЛЬНИК (той, хто проявляє свавілля), СВАВО́ЛЕЦЬ, САМОВО́ЛЕЦЬ, САМОПРА́ВЕЦЬ, САМОДУ́Р, БЕЗЗАКО́ННИК. Словник синонімів української мови
  3. самоправець — -вця, ч. Людина, яка діє, поводиться самовільно, порушує законний порядок, вирішуючи які-небудь справи; свавілець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самоправець — САМОПРА́ВЕЦЬ, вця, ч. Людина, яка діє, поводиться самовільно, порушує законний порядок, вирішуючи які-небудь справи; свавілець. Молодий баштанник був собі чоловік веселий та гордий та щасливий та немилостивий – себелюбець і самоправець (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  5. самоправець — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  6. самоправець — САМОПРА́ВЕЦЬ, вця, ч. Людина, яка діє, поводиться самовільно, порушує законний порядок, вирішуючи які-небудь справи; свавілець. Молодий баштанник був собі чоловік веселий та гордий та щасливий та немилостивий — себелюбець і самоправець (Вовчок, І, 1955, 309). Словник української мови в 11 томах