1. Словник української мови Грінченка

свербигуз

Свербигуз, -за

м.

1) Часто чешущій задницу.

2) раст. Torilis Antrysous Gaert. ЗЮЗО. I. 139.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свербигуз — свербигу́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. свербигуз — див. жвавий Словник синонімів Вусика
  3. свербигуз — -а, ч. 1》 бот. Рід дво- чи багаторічних трав'янистих рослин родини хрестоцвітих. 2》 розм. Той, хто часто чеше сідниці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. свербигуз — СВЕРБИГУ́З, а, ч., бот. Рід дво- або багаторічних трав'янистих рослин родини хрестоцвітих, листки яких вживають у їжу. Словник української мови у 20 томах
  5. свербигуз — СВЕРБИГУ́З, а, ч., бот. (Bunias L.). Рід дво— або багаторічних трав’янистих рослин родини хрестоцвітих, листки яких вживають у їжу. Словник української мови в 11 томах