сверщок
Сверщок, -щка, сверщук, -ка
м. = цвіркун. Вх. Пч. І. 6. — польовий. Кузнечикъ, Gryllus campestris. Вх. Пч. II. 27.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сверщок — Коник, цвіркун [VIII] Словник з творів Івана Франка
- сверщок — сверщо́к іменник чоловічого роду, істота цвіркун діал. Орфографічний словник української мови
- сверщок — -щка, сверщук, -а, ч., зах. Цвіркун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сверщок — моск. цвіркун Словник чужослів Павло Штепа
- сверщок — СВЕРЩО́К, щка́, СВЕ́РЩИК, а, ч., діал. Цвіркун. Глибока тишина панувала всюди, лиш сверщки перекликувалися (О. Кобилянська); Чорний сверщок дотулився ніжки [дитини] та й утік (В. Стефаник); Сверщики в травах тріщать (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- сверщок — СВЕРЩО́К, щка́, СВЕ́РЩИК, а, ч., діал. Цвіркун. Глибока тишина панувала всюди, лиш сверщки перекликувалися (Коб., II, 1956, 59); Чорний сверщок дотулився ніжки [дитини] та й утік (Стеф., І, 1949, 95); Сверщики в травах тріщать (Фр., XI, 1952, 23). Словник української мови в 11 томах