1. Словник української мови Грінченка

свист

Свист, -ту

м.

1) Свистъ. (Змій) своїм свистом за 40 верстов людей побивав. Грин. II. 270. Коли вже ви перестанете того свисту? МВ. (О. 1862. III. 64).

3) піти у свист. Сбѣжать, пойти въ бѣга. Як розвернеться на весну лист, то підемо всі в свист. Ном. № 11035.

3) = цвист. Вас. 166.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свист — свист іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. свист — -у, ч. 1》 Різкий, високий звук, утворюваний сильним видиханням повітря крізь стулені зуби або губи, а також за допомогою свистка, дудки і т. ін. || Такі звуки як вияв осуду або схвалення кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. свист — СВИСТ, у, ч. 1. Різкий, високий звук, утворюваний сильним видиханням повітря крізь стулені зуби або губи, а також за допомогою свистка; дудки і т. ін. Кирило Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю (П. Словник української мови у 20 томах
  4. свист — СПІВ (про птахів), ЩЕ́БЕТ, ЩЕБЕТА́ННЯ, СВИСТ, ПО́СВИСТ, ПРИ́СВИСТ, ТЬО́ХКАННЯ, ПІ́ЯННЯ розм., ЩЕ́БІТ діал. З вікон чулося грайливе цвірінькання горобців, пронизливі посвисти ластівок, раз по раз долітав голосний півнячий спів (Ю. Словник синонімів української мови
  5. свист — СВИСТ, у, ч. 1. Різкий, високий звук, утворюваний сильним видиханням повітря крізь стулені зуби або губи, а також за допомогою свистка; дудки і т.ін. З глибини ліса [лісу] чути триразовий свист (Фр. Словник української мови в 11 томах