свист
СПІВ (про птахів), ЩЕ́БЕТ, ЩЕБЕТА́ННЯ, СВИСТ, ПО́СВИСТ, ПРИ́СВИСТ, ТЬО́ХКАННЯ, ПІ́ЯННЯ розм., ЩЕ́БІТ діал. З вікон чулося грайливе цвірінькання горобців, пронизливі посвисти ластівок, раз по раз долітав голосний півнячий спів (Ю. Збанацький); Коли ж трактори наближалися — жайворонячий щебет танув (Ю. Яновський); Згрібають діти каштановий лист І пісеньки наспівують своєї, Синиці передражнюючи свист (М. Рильський); Вони сміялись і плакали, київські солов'ї, вони захлинались пристрасним тьохканням (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свист — свист іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- свист — -у, ч. 1》 Різкий, високий звук, утворюваний сильним видиханням повітря крізь стулені зуби або губи, а також за допомогою свистка, дудки і т. ін. || Такі звуки як вияв осуду або схвалення кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свист — СВИСТ, у, ч. 1. Різкий, високий звук, утворюваний сильним видиханням повітря крізь стулені зуби або губи, а також за допомогою свистка; дудки і т. ін. Кирило Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю (П. Словник української мови у 20 томах
- свист — СВИСТ, у, ч. 1. Різкий, високий звук, утворюваний сильним видиханням повітря крізь стулені зуби або губи, а також за допомогою свистка; дудки і т.ін. З глибини ліса [лісу] чути триразовий свист (Фр. Словник української мови в 11 томах
- свист — Свист, -ту м. 1) Свистъ. (Змій) своїм свистом за 40 верстов людей побивав. Грин. II. 270. Коли вже ви перестанете того свисту? МВ. (О. 1862. III. 64). 3) піти у свист. Сбѣжать, пойти въ бѣга. Як розвернеться на весну лист, то підемо всі в свист. Ном. № 11035. 3) = цвист. Вас. 166. Словник української мови Грінченка