свистати

СВИСТІ́ТИ (утворювати свист губами), СВИСТА́ТИ, ПРИСВИ́СТУВАТИ, НАСВИ́СТУВАТИ, ВИСВИ́СТУВАТИ (мелодію). — Док.: сви́снути, присвиста́ти, присви́снути, присвисті́ти, насвиста́ти. Гнат байдуже лупнув очима, губи його знову склалися в дудочку. — Перестань свистіти, це тобі не в конюшні! (Григорій Тютюнник); Опришок біг із лісу й свистав (Г. Хоткевич); Походжали два якісь матроси, весело насвистуючи мотив з опери (В. Кучер).

СВИСТІ́ТИ (видавати свист через спеціальний пристрій), СВИСТА́ТИ, СЮРЧА́ТИ. — Док.: засвисті́ти, засвиста́ти, сви́снути, засюрча́ти. Машина свистить, і ми товпимось до вікна (М. Коцюбинський); Інспектор безперестанку і безрезультатно свистав у поліцейський свисток (Ю. Смолич); Вартовий одсахується назад, вихоплює сюрчка й починає сюрчати (П. Колесник).

СПІВА́ТИ (про птахів), ВИСПІ́ВУВАТИ підсил., ЩЕБЕТА́ТИ, ВИЩЕБЕ́ЧУВАТИ підсил. розм., ПІ́ЯТИ розм.; ПІ́ТИ розм.; СВИСТІ́ТИ, СВИСТА́ТИ (видавати свист); ЛЯЩА́ТИ, ВИЛЯ́СКУВАТИ підсил. (дуже дзвінко, голосно); ТЬО́ХКАТИ (перев. про солов'я); КУКУРІ́КАТИ (про півня). Десь-не-десь по дворах співали півні (А. Головко); Високо в небі виспівував жайворонок (І. Муратов); Табунець щигликів, щебечучи, жваво пролетів над нами (О. Копиленко); Три пташки вищебечують в зеленім у саду (П. Тичина); Ще кури не піяли, як він (Федір) зірвався (В. Стефаник); Пташки співали і свистали усюди по гаю (П. Куліш); Пташки та соловейки в вербах аж лящать, неначе дружки на весіллі (І. Нечуй-Левицький); Тьохкає, аж розлягається в саду соловейко (М. Коцюбинський); То кукурікали дзвінкими голосами, то зривались.. молоденькі півники, не витягували не тільки ноти, а й півноти (Ю. Збанацький). — Пор. де́ркати, скрекота́ти, 1. цвірі́нькати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свистати — свиста́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. свистати — Свистіти; (сюрчком) сюрчати; (мотив) насвистувати, ви-; (всіх нагору) МОР. кликати, скликати; (- потоки води) П. жбухати; док. СВИСНУТИ, (нагаєм) хльоснути; (з хати) дременути; (- кров) порснути, бризнути. Словник синонімів Караванського
  3. свистати — див. звучати Словник синонімів Вусика
  4. свистати — свищу, свищеш, недок. 1》 неперех. Те саме, що свистіти 1-4). 2》 перех. Те саме, що свистіти 5). 3》 неперех. Свистом кликати, запрошувати. Свистати всіх нагору мор. — команда, за якою весь екіпаж судна збирається на верхній палубі для роботи, бою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. свистати — СВИСТА́ТИ, свищу́, сви́щеш, недок. 1. Те саме, що свисті́ти 1–4. Опришок біг із лісу й свистав (Г. Хоткевич); Інспектор безперестану і безрезультатно свистав у поліцейський свисток (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. свистати — свиста́ти ігнорувати, зневажати (м, ср, ст): Та я сви́щу на Вас! (Авторка) ◊ <�а> да́лі ся сви́ще вул. каже той, хто не має наміру продовжувати розповіді (м, ср, ст) ◊ свиста́ти тонко → тонко Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. свистати — Будеш, небоже, тонко свистати. Біда тебе чекає. Будеш в великім клопоті. Лиш свиснув. Утік скоро. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. свистати — ві́тер у голові́ (гра́є (ві́є, сви́ще, посви́стує і т. ін.)) у кого, чиїй. Хто-небудь легковажний, несерйозний. — Ти добре прочесала жевжиків,— озвалася Майя.— Влучно сказала — жевжики! Це такі, у кого в голові вітер віє! (А. Фразеологічний словник української мови
  9. свистати — Свиста́ти, свищу́, сви́щеш, -щуть і свисті́ти, свищу́, свисти́ш, -стя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. свистати — СВИСТА́ТИ, свищу́, сви́щеш, недок. 1. неперех. Те саме, що свисті́ти 1-4. Опришок біг із лісу й свистав (Хотк., II, 1966, 142); Інспектор безперестану і безрезультатно свистав у поліцейський свисток (Смолич, II, 1958, 81)... Словник української мови в 11 томах
  11. свистати — Свистати, -щу, -щеш гл. = свистіти. Словник української мови Грінченка