1. Словник української мови у 20 томах

свистати

СВИСТА́ТИ, свищу́, сви́щеш, недок.

1. Те саме, що свисті́ти 1–4.

Опришок біг із лісу й свистав (Г. Хоткевич);

Інспектор безперестану і безрезультатно свистав у поліцейський свисток (Ю. Смолич);

Під гнівні ворожі покрики ясенівців, під їх погрози почав тікати опришок Марусяк.., а йому услід свистали, тюкали (Г. Хоткевич);

Під оборогом хропів дяк Антін та свистав затабаченим носом (П. Козланюк);

Пташки співали і свистали усюди по гаю так голосно да гарно, що все кругом неначе усміхалось (П. Куліш);

Вузенькі вулички роїлися робітничим людом, по кошарах фурчали млинки, парові машини свистали (С. Ковалів);

Кулі свистали над головами втікачів, але Іванові було не до куль (М. Коцюбинський);

Над їхніми головами свище батіг, і вони розбігаються, як сполохані горобчики (Григорій Тютюнник);

Навколо вітер свище, і в небі хмари злі... (В. Сосюра);

[Мати:] Давай серпа, як кажуть! .. (Вириває серпа Мавці з рук і дає Килині, тая кидається на жито і жне, як вогнем палить, аж солома свище під серпом) (Леся Українка).

2. що. Те саме, що свисті́ти 5.

Богиня з радіщ [радощів] танцювала, А Зевс метелицю свистав (І. Котляревський);

Попробував [Євгеній] навіть тихенько свистати якусь арію (І. Франко).

3. Свистом кликати, запрошувати.

Кличе віла і гукає, й свище... (Леся Українка);

Як побільшають індичата, .. то вона почне на їх гукати, свистати (Панас Мирний).

4. розм. Бити, текти сильним струменем (про рідину).

Камінь під ногами ще перед хвилею був сухий, а тепер свище через нього вода (Г. Хоткевич).

◇ (1) Ві́тер сви́ще по кише́нях (д) див. ві́тер.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свистати — свиста́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. свистати — Свистіти; (сюрчком) сюрчати; (мотив) насвистувати, ви-; (всіх нагору) МОР. кликати, скликати; (- потоки води) П. жбухати; док. СВИСНУТИ, (нагаєм) хльоснути; (з хати) дременути; (- кров) порснути, бризнути. Словник синонімів Караванського
  3. свистати — див. звучати Словник синонімів Вусика
  4. свистати — свищу, свищеш, недок. 1》 неперех. Те саме, що свистіти 1-4). 2》 перех. Те саме, що свистіти 5). 3》 неперех. Свистом кликати, запрошувати. Свистати всіх нагору мор. — команда, за якою весь екіпаж судна збирається на верхній палубі для роботи, бою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. свистати — свиста́ти ігнорувати, зневажати (м, ср, ст): Та я сви́щу на Вас! (Авторка) ◊ <�а> да́лі ся сви́ще вул. каже той, хто не має наміру продовжувати розповіді (м, ср, ст) ◊ свиста́ти тонко → тонко Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. свистати — Будеш, небоже, тонко свистати. Біда тебе чекає. Будеш в великім клопоті. Лиш свиснув. Утік скоро. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. свистати — ві́тер у голові́ (гра́є (ві́є, сви́ще, посви́стує і т. ін.)) у кого, чиїй. Хто-небудь легковажний, несерйозний. — Ти добре прочесала жевжиків,— озвалася Майя.— Влучно сказала — жевжики! Це такі, у кого в голові вітер віє! (А. Фразеологічний словник української мови
  8. свистати — СВИСТІ́ТИ (утворювати свист губами), СВИСТА́ТИ, ПРИСВИ́СТУВАТИ, НАСВИ́СТУВАТИ, ВИСВИ́СТУВАТИ (мелодію). — Док.: сви́снути, присвиста́ти, присви́снути, присвисті́ти, насвиста́ти. Гнат байдуже лупнув очима, губи його знову склалися в дудочку. Словник синонімів української мови
  9. свистати — Свиста́ти, свищу́, сви́щеш, -щуть і свисті́ти, свищу́, свисти́ш, -стя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. свистати — СВИСТА́ТИ, свищу́, сви́щеш, недок. 1. неперех. Те саме, що свисті́ти 1-4. Опришок біг із лісу й свистав (Хотк., II, 1966, 142); Інспектор безперестану і безрезультатно свистав у поліцейський свисток (Смолич, II, 1958, 81)... Словник української мови в 11 томах
  11. свистати — Свистати, -щу, -щеш гл. = свистіти. Словник української мови Грінченка