свіргун
Свіргун, -на
м. = цвіркун. Вх. Пч. І. 6.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- свіргун — свіргу́н іменник чоловічого роду, істота цвіркун діал. Орфографічний словник української мови
- свіргун — -а, ч., зах. Цвіркун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свіргун — СВІРГУ́Н, а́, ч., діал. Цвіркун. Словник української мови у 20 томах
- свіргун — ЦВІРКУ́Н (комаха ряду прямокрилих, яка живе у приміщенні), СВІРГУ́Н діал., СВІ́РКА діал. З куточка десь давно цвіркун цвірчить (Б. Грінченко). Словник синонімів української мови
- свіргун — СВІРГУ́Н, а́, ч., діал. Цвіркун. Словник української мови в 11 томах