сеймик
Сеймик, -ка
м.
1) ум. отъ сейм.
2) Провинціальный съѣздъ шляхты въ польскомъ государствѣ. Сейми, сеймики ревіли. Шевч. 130.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сеймик — се́ймик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сеймик — -у, ч. У Польщі та Литві 15-18 ст. – з'їзд, збори феодалів одного воєводства, повіту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сеймик — СЕ́ЙМИК, а, ч. У Польщі та Литві XV–XVIII ст. – з'їзд, збори феодалів одного воєводства, повіту. Під тиском шляхти сейми в 60-х роках XVI ст. ухвалили ряд постанов, які зрівнювали шляхту в правах з магнатами. Словник української мови у 20 томах
- сеймик — Орган шляхетського самоврядування, з'їзд повітової шляхти Словник застарілих та маловживаних слів
- сеймик — СЕ́ЙМИК, а, ч. У Польщі та Литві XV — XVIII ст. — з’їзд, збори феодалів одного воєводства, повіту. Під тиском шляхти сейми в 60-х роках XVI ст. ухвалили ряд постанов, які зрівнювали шляхту в правах з магнатами. Словник української мови в 11 томах