1. Словник української мови в 11 томах

сеймик

СЕ́ЙМИК, а, ч. У Польщі та Литві XV — XVIII ст. — з’їзд, збори феодалів одного воєводства, повіту.

Під тиском шляхти сейми в 60-х роках XVI ст. ухвалили ряд постанов, які зрівнювали шляхту в правах з магнатами. Були запроваджені спільні для шляхти і магнатів суди, місцеві сеймики, а також спільні військові порядки (Іст. УРСР, І, 1953, 154);

Він побував лише на Андріївськім інквізиційнім сеймику, а на всепольський варшавський сейм так і не потрапив (Ле, Наливайко, 1957, 149).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сеймик — се́ймик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сеймик — -у, ч. У Польщі та Литві 15-18 ст. – з'їзд, збори феодалів одного воєводства, повіту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сеймик — СЕ́ЙМИК, а, ч. У Польщі та Литві XV–XVIII ст. – з'їзд, збори феодалів одного воєводства, повіту. Під тиском шляхти сейми в 60-х роках XVI ст. ухвалили ряд постанов, які зрівнювали шляхту в правах з магнатами. Словник української мови у 20 томах
  4. сеймик — Орган шляхетського самоврядування, з'їзд повітової шляхти Словник застарілих та маловживаних слів
  5. сеймик — Сеймик, -ка м. 1) ум. отъ сейм. 2) Провинціальный съѣздъ шляхты въ польскомъ государствѣ. Сейми, сеймики ревіли. Шевч. 130. Словник української мови Грінченка