1. Словник української мови Грінченка

селище

Селище, -ща

с.

1) Селеніе. Веселі селища в гаях. Шевч.

2) Мѣсто, гдѣ было село. На селищі найшов шага. Канев. у. Викликали чамбули гординські і робили селищами села українські. К. Дз. 68.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. селище — се́лище іменник середнього роду сели́ще іменник середнього роду те ж, що 'се́лище' рідко Орфографічний словник української мови
  2. селище — див. СЕЛО; (міського типу) СОВ. поселення, оселя, виселок. Словник синонімів Караванського
  3. селище — рідко селище, -а, с. 1》 Населений пункт у сільській місцевості; село. || Місце розташування кочівників, будівельних загонів, розвідувальних партій і т. ін. 2》 Населений пункт міського типу, розташований поблизу міста або фабрики, заводу тощо. 3》 археол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. селище — СЕЛИ́ЩЕ див. се́лище. СЕ́ЛИЩЕ, рідко СЕЛИ́ЩЕ, а, с. 1. Населений пункт у сільській місцевості; село. Дніпро, Україну згадаєм, Веселі селища в гаях, Могили-гори на степах – І веселенько заспіваєм... (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. селище — СЕЛО́ (населений пункт неміського типу); СЕ́ЛИЩЕ, СЛОБОДА́ заст., розм. (велике село); ПРИСІ́ЛО́К (невелике село біля більшого); ПОСЕ́ЛЕННЯ, ОСЕ́ЛОК, ОСЕ́ЛИЩЕ заст., ВЕСЬ заст., СЕЛИ́ТЬБА заст., ОСЕ́ЛЯ діал. Словник синонімів української мови
  6. селище — Се́лище, -ща, -щу, -щем; -лища, -лищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. селище — СЕ́ЛИЩЕ, рідко СЕЛИ́ЩЕ, а, с. 1. Населений пункт у сільській місцевості; село. Дніпро, Україну згадаєм, Веселі селища в гаях, Могили-гори на степах — І веселенько заспіваєм… (Шевч. Словник української мови в 11 томах