1. Словник української мови Грінченка

сидження

Сидження, сидіння, -ня

с. Сидѣніе. Через сидження, не міг запопасти в лежання. Ном. № 10846. Через сидіння не впало в лежіння. Ном. № 10846.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сидження — си́дження іменник середнього роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. сидження — (дія) сидіння, сидня; (місце) сидіння, жм. сідак, сідало. Словник синонімів Караванського
  3. сидження — -я, с., діал. Сидіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сидження — СИ́ДЖЕННЯ, я, с., діал. Сидіння. Через сидження не міг запопасти в лежання (Номис); Зразу хотів [Борис] хусточкою обтріпати сукню, але до неї від сидження поприставало богато [багато] кусників сухої глини і піску (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  5. сидження — си́дження 1. процес сидіння (м, ср, ст): Це постійне сидження на цій лавці й чекання на Влодка вже мене комплєтно денервує (Авторка)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. сидження — СИДІ́ННЯ (дія і стан), СИ́ДЖЕННЯ, СИДНЯ́ розм., СИ́ДЯЧКА розм. Словник синонімів української мови
  7. сидження — Си́дження, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сидження — СИ́ДЖЕННЯ, я, с., діал. Сидіння. Через сидження не міг запопасти в лежання (Номис, 1864, № 10846); Зразу хотів [Борис] хусточкою обтріпати сукню, але до неї від сидження поприставало богато [багато] кусників сухої глини і піску (Фр. Словник української мови в 11 томах