1. Словник української мови Грінченка

склепик

Склеп, -пу

м.

1) Сводъ.

2) Склепы. Ой казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, молодую Бондарівну гарно поховати. Чуб. V. 428.

3) Подвалъ, подземелье; погребъ. Н. Вол. у. Від смерти і в склепу не замуруєшся. Чуб. І. 294. Тільки у Скутарі, в склепу, не дрімають козаки сердеги. Чого вони ждуть? Шевч. 58.

4) Магазинъ, лавка. Гал. ум. склепик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. склепик — скле́пик іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. склепик — -а, ч., зах. Зменш.-пестл. до склеп 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. склепик — СКЛЕ́ПИК, а, ч., діал. Зменш. до склеп 3. Вдоволені обі партії повставали із своїх місць; люди, щоб вернути додому, а Марта, щоб відбігти до недалекого склепика по муку (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
  4. склепик — скле́пик невеликий магазин, крамниця (ст): На Гетьманському передмісті, де розбирали й закладали нову вулицю, був склепик. Ступайлові і Бронкові він подобався. І тому вони постановили його випорожнити. Врешті, потребували грошей (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. склепик — СКЛЕ́ПИК, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до склеп 3. Вдоволені обі партії повставали із своїх місць; люди, щоб вернути додому, а Марта, щоб відбігти до недалекого склепика по муку (Коб., III, 1956, 528). Словник української мови в 11 томах