склепик

Значення в інших словниках

1. склепик — скле́пик іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
2. склепик — -а, ч., зах. Зменш.-пестл. до склеп 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. склепик — скле́пик невеликий магазин, крамниця (ст): На Гетьманському передмісті, де розбирали й закладали нову вулицю, був склепик. Ступайлові і Бронкові він подобався. І тому вони постановили його випорожнити. Врешті, потребували грошей (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. склепик — СКЛЕ́ПИК, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до склеп 3. Вдоволені обі партії повставали із своїх місць; люди, щоб вернути додому, а Марта, щоб відбігти до недалекого склепика по муку (Коб., III, 1956, 528). Словник української мови в 11 томах
5. склепик — Склеп, -пу м. 1) Сводъ. 2) Склепы. Ой казав пан Каньовський ще й склеп склепувати, молодую Бондарівну гарно поховати. Чуб. V. 428. 3) Подвалъ, подземелье; погребъ. Н. Вол. у. Від смерти і в склепу не замуруєшся. Чуб. І. 294. Словник української мови Грінченка