сколотити
Сколоти́ти, -чу́, -тиш
гл.
1) Возмутить. Налетіли гуси з броду, сплотили мені воду. Чуб. V. 90.
2) Взболтать. Котл. Ен. VI. 73.
8) Сбить (масло и пр.).
4) Встревожить, смутить. Побіг Сава попереду, а сколотив всю череду. Чуб. III. 376.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сколотити — сколоти́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- сколотити — див. сколочувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сколотити — СКОЛОТИ́ТИ див. сколо́чувати. Словник української мови у 20 томах
- сколотити — БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док. Словник синонімів української мови
- сколотити — Сколоти́ти, -лочу́, -ло́тиш, -ло́тять; сколо́чений Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сколотити — СКОЛОТИ́ТИ див. сколо́чувати. Словник української мови в 11 томах