скочувати

Скочувати, -чую, -єш

сов. в. скотити, -чу, -тиш, гл. Скатывать, скатить, взваливать, взвалить. Скоти сей камінь наниз. Хотіли удвох скотити на віз того кабана..., а я його й сам скочу. Рудч. Ск. І. 157.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скочувати — СКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОТИ́ТИ, скочу́, ско́тиш, док., що. 1. Котячи по похилій поверхні, спускати вниз. Дівчата просто з високих штабелів скочували по рейках на платформи важкі кругляки (І. Муратов); Скотили [селяни] воза в балку (Л. Смілянський). Словник української мови у 20 томах
  2. скочувати — СКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОТИ́ТИ, скочу́, ско́тиш, док., перех. 1. Котячи по похилій поверхні, спускати вниз. Дівчата просто з високих штабелів скочували по рейках на платформи важкі кругляки (Мур., Бук. Словник української мови в 11 томах
  3. скочувати — -ую, -уєш, недок., скотити, скочу, скотиш, док., перех. 1》 Котячи по похилій поверхні, спускати вниз. 2》 Котячи, зрушувати з місця що-небудь. 3》 Згортати в трубку, валик тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скочувати — КОТИ́ТИ (пересувати круглий предмет, обертаючи його), СКО́ЧУВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм.; КАЧА́ТИ розм. (у різні боки); ПРОКО́ЧУВАТИ (на певну відстань). — Док.: скоти́ти, покоти́ти, сточи́ти, прокоти́ти. Вітер котив курай та перекотиполе (Ю. Словник синонімів української мови
  5. скочувати — ско́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови