скочувати
СКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОТИ́ТИ, скочу́, ско́тиш, док., перех.
1. Котячи по похилій поверхні, спускати вниз.
Дівчата просто з високих штабелів скочували по рейках на платформи важкі кругляки (Мур., Бук. повість, 1959, 138);
Скотили [селяни] воза в балку (Сміл., Сад, 1952, 100).
2. Котячи, зрушувати з місця що-небудь.
Юрко з Уласом скотили камінь в кутку печери, вигребли землю з ями й знайшли здоровий казан з червінцями (Н.-Лев., III, 1956, 293).
3. Згортати в трубку, валик і т. ін.
Він зняв бушлат, повільно зняв сорочку, Білизну чисту бережно скотив (Мал., Книга.., 1954, 78).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скочувати — ско́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- скочувати — -ую, -уєш, недок., скотити, скочу, скотиш, док., перех. 1》 Котячи по похилій поверхні, спускати вниз. 2》 Котячи, зрушувати з місця що-небудь. 3》 Згортати в трубку, валик тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скочувати — СКО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., СКОТИ́ТИ, скочу́, ско́тиш, док., що. 1. Котячи по похилій поверхні, спускати вниз. Дівчата просто з високих штабелів скочували по рейках на платформи важкі кругляки (І. Муратов); Скотили [селяни] воза в балку (Л. Смілянський). Словник української мови у 20 томах
- скочувати — КОТИ́ТИ (пересувати круглий предмет, обертаючи його), СКО́ЧУВАТИ, ТОЧИ́ТИ розм.; КАЧА́ТИ розм. (у різні боки); ПРОКО́ЧУВАТИ (на певну відстань). — Док.: скоти́ти, покоти́ти, сточи́ти, прокоти́ти. Вітер котив курай та перекотиполе (Ю. Словник синонімів української мови
- скочувати — Скочувати, -чую, -єш сов. в. скотити, -чу, -тиш, гл. Скатывать, скатить, взваливать, взвалить. Скоти сей камінь наниз. Хотіли удвох скотити на віз того кабана..., а я його й сам скочу. Рудч. Ск. І. 157. Словник української мови Грінченка