скучити
Скуча́ти, -ча́ю, -єш
сов. в. скучити, -чу, -чиш, гл. Скучать, соскучиться. Скучає, як собака за києм. Ном. № 5021. Ти б поїхав та й не барився, щоб я не скучила. Мет. 56.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скучити — ску́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- скучити — (за ким) стужитися, знудитися. Словник синонімів Караванського
- скучити — див. скучати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скучити — СКУ́ЧИТИ див. скуча́ти. Словник української мови у 20 томах
- скучити — СКУ́ЧИТИ див. скуча́ти. Словник української мови в 11 томах