слобоняти

Слобоняти, -няю, -єш

сов. в. слобони́ти, -ню, -ниш, гл. Освобождать, освободить. Мнж. 1. Нас слобонив своєю чесною кровю. Чуб. III. 25. Душу од пекельної муки слобонити. Г. Барв. 455. Я, кае, тату, вас слобоню. Драг. 51.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слобоняти — СЛОБОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СЛОБОНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що, заст., розм. Звільняти, рятувати. – Кириле, скажи, .. чим мені тебе наградити [нагородити]? Ти ж не раз слобоняв мою голову од смерті! (П. Словник української мови у 20 томах
  2. слобоняти — -яю, -яєш, недок., слобонити, -ню, -ниш, док., перех., заст., розм. Звільняти, рятувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. слобоняти — СЛОБОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СЛОБОНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех., заст., розм. Звільняти, рятувати. — Кириле, скажи,.. чим мені тебе наградити [нагородити]? Ти ж не раз слобоняв мою голову од смерті! (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах