сміхованець

Сміхованець, -нця

м. Шутникъ, забавникъ, скоморохъ. Вх. Зн. 64.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сміхованець — сміхова́нець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. сміхованець — див. жартівник Словник синонімів Вусика
  3. сміхованець — -нця, ч., розм. 1》 Те саме, що сміхун. 2》 Посміховище, сміховище (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сміхованець — СМІХОВА́НЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Те саме, що сміху́н. – Цить, дурню! – кричали до нього сміхованці-хлопці, що, почувши стук, засіли були за дверима і зробили Грицеві таку несподіванку (І. Франко); Ми вдаємо, що не віримо. Приповідаєм усіляко. А один.. Словник української мови у 20 томах
  5. сміхованець — ЖАРТІВНИ́К (той, хто любить жартувати), ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н, КУМЕ́ДНИК розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм., СМІХУ́Н розм., СМІХОТУ́Н розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм., СМІХОТВО́РЕЦЬ розм., СМІХОТВО́Р заст. Старий залізничник здивовано глянув на жартівника (М. Словник синонімів української мови
  6. сміхованець — СМІХОВА́НЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Те саме, що сміху́н. — Цить, дурню! — кричали до нього сміхованці-хлопці, що, почувши стук, засіли були за дверима і зробили Грицеві таку несподіванку (Фр., II, 1950, 57); Ми вдаємо, що не віримо. Приповідаєм усіляко. Словник української мови в 11 томах