1. Словник української мови в 11 томах

сміхованець

СМІХОВА́НЕЦЬ, нця, ч., розм.

1. Те саме, що сміху́н.

— Цить, дурню! — кричали до нього сміхованці-хлопці, що, почувши стук, засіли були за дверима і зробили Грицеві таку несподіванку (Фр., II, 1950, 57);

Ми вдаємо, що не віримо. Приповідаєм усіляко. А один.., такий сміхованець, та дотинає мужикові до живого (Март., Тв., 1954, 203).

2. Посміховище, сміховище (у 1 знач.).

Лемішковський [з повісті Нечуя-Левицького «Причепа, картини з життя Волинської України»] упав до крайнього краю, втратив пошану до жінки,.. та не маючи сили розійтися з нею, ані взяти її в руки, став за свої різкі виступи сміхованцем задля неї (Драг., І, 1970, 283).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сміхованець — сміхова́нець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. сміхованець — див. жартівник Словник синонімів Вусика
  3. сміхованець — -нця, ч., розм. 1》 Те саме, що сміхун. 2》 Посміховище, сміховище (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сміхованець — СМІХОВА́НЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Те саме, що сміху́н. – Цить, дурню! – кричали до нього сміхованці-хлопці, що, почувши стук, засіли були за дверима і зробили Грицеві таку несподіванку (І. Франко); Ми вдаємо, що не віримо. Приповідаєм усіляко. А один.. Словник української мови у 20 томах
  5. сміхованець — ЖАРТІВНИ́К (той, хто любить жартувати), ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н, КУМЕ́ДНИК розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм., СМІХУ́Н розм., СМІХОТУ́Н розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм., СМІХОТВО́РЕЦЬ розм., СМІХОТВО́Р заст. Старий залізничник здивовано глянув на жартівника (М. Словник синонімів української мови
  6. сміхованець — Сміхованець, -нця м. Шутникъ, забавникъ, скоморохъ. Вх. Зн. 64. Словник української мови Грінченка