сміюнець Сміюне́ць, -нця м. ум. отъ сміюн. 2) Зубъ-рѣзецъ. Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me сміюн сміюха Значення в інших словниках сміюнець — див. веселий Словник синонімів Вусика сміюнець — СМІЮНЕ́ЦЬ, нця, ч. Зменш. до смію́н. – Наталка як? – запитав аж тепер. – Живе. Оце щось меньшенький прихворів. А такий потішний, сміюнець (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах
Значення в інших словниках сміюнець — див. веселий Словник синонімів Вусика сміюнець — СМІЮНЕ́ЦЬ, нця, ч. Зменш. до смію́н. – Наталка як? – запитав аж тепер. – Живе. Оце щось меньшенький прихворів. А такий потішний, сміюнець (Ю. Мушкетик). Словник української мови у 20 томах