солонинка
Солонина, -ни
ж.
1) Солонина. Не буде з пса солонини. Ном. № 1269.
2) Свиное сало. Намащуся я солониною, скочу до хлопців скалубиною. Гол. V. 683. ум. солонинка, солони́ночка.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- солонинка — солони́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- солонинка — -и, ж. Пестл. до солонина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- солонинка — СОЛОНИ́НКА, и, ж. Пестл. до солони́на. Стою, мовчу, а він на своє завертає: “Грошима, каже, багато не обіцяю, але їстимеш добре. Не тільки мамалигу з квасним молоком, а й капусти густої з сметаною покуштуєш, і солонинки кавалочок дістанеш...” (І. Словник української мови у 20 томах
- солонинка — СОЛОНИ́НКА, и, ж. Пестл. до солони́на. Стою, мовчу, а він на своє завертає: «Грошима, каже, багато не обіцяю, але їстимеш добре. Не тільки мамалигу з квасним молоком, а й капусти густої з сметаною покуштуєш, і солонинки кавалочок дістанеш…» (Мур., Бук. Словник української мови в 11 томах