1. Словник української мови у 20 томах

солонинка

СОЛОНИ́НКА, и, ж.

Пестл. до солони́на.

Стою, мовчу, а він на своє завертає: “Грошима, каже, багато не обіцяю, але їстимеш добре. Не тільки мамалигу з квасним молоком, а й капусти густої з сметаною покуштуєш, і солонинки кавалочок дістанеш...” (І. Муратов);

[Василина:] Може, ви й борщ їстимете? Наш, селянський? [Котовський:] А чому ж? [Василина:] Із солонинкою. Зараз винесу (Ю. Мокрієв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. солонинка — солони́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. солонинка — -и, ж. Пестл. до солонина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. солонинка — СОЛОНИ́НКА, и, ж. Пестл. до солони́на. Стою, мовчу, а він на своє завертає: «Грошима, каже, багато не обіцяю, але їстимеш добре. Не тільки мамалигу з квасним молоком, а й капусти густої з сметаною покуштуєш, і солонинки кавалочок дістанеш…» (Мур., Бук. Словник української мови в 11 томах
  4. солонинка — Солонина, -ни ж. 1) Солонина. Не буде з пса солонини. Ном. № 1269. 2) Свиное сало. Намащуся я солониною, скочу до хлопців скалубиною. Гол. V. 683. ум. солонинка, солони́ночка. Словник української мови Грінченка