солонина
СОЛОНИ́НА, и, ж.
1. Засолене про запас м'ясо.
Він розв'язує мішок, витягає звідти солонину, зубами рве червоне м'ясо (М. Чабанівський);
Солонина за своєю поживною цінністю поступається перед свіжим м'ясом (з наук.-попул. літ.).
2. діал. Сало.
Перед смаженням телячі битки нашпиговують невеличкими шматочками солонини (з навч. літ.);
Гердлічиха стала у вікні, груба, солониною проросла, і, позіхаючи, говорила (Г. Хоткевич);
З дуб'я листя, з дуб'я листя ввисло на долину, А я тебе, дівча, люблю, як кіт солонину (з народної пісні).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- солонина — Сало [IV,XII] — Галицькі говірки, як і польська мова, відрізняють солонину від сала. Солонина (пор. польсь. słonina) — це шпик, підшкірне свиняче сало. У поясненні вона без необхідних уточнень незадовільно названа словом «сало» (538). [MО,IV] Словник з творів Івана Франка
- солонина — солони́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- солонина — див. їда Словник синонімів Вусика
- солонина — -и, ж. 1》 Засолене про запас м'ясо. 2》 діал. Сало. Великий тлумачний словник сучасної мови
- солонина — солони́на кул. сало із хребтової частини (м, ср, ст): Шкварки з сала є без смаку, сухі, тоді коли з солонини мають приємний запах, є сочисті, а це вказує на гіршу видатність товщу з солонини, ніж із сала. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- солонина — СА́ЛО (просолений свинячий підшкірний жир, відокремлений від м'яса), СОЛОНИ́НА діал.; ШПИК (у шматках з перцем); СМА́ЛЕЦЬ (витоплене); ЛІЙ, ЖИР, СИТЬ (овече). Обідають під копою: хліб, сало, огірки (С. Васильченко); Вона щойно бачила в коморі два лантухи петлюванки, діжечку солонини (В. Земляк). Словник синонімів української мови
- солонина — Солони́на, -ни Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- солонина — СОЛОНИ́НА, и, ж. 1. Засолене про запас м’ясо. Він розв’язує мішок, витягає звідти солонину, зубами рве червоне м’ясо (Чаб., Балкан. Словник української мови в 11 томах