солоний

СОЛО́НИЙ, а, е.

1. Який містить у собі сіль (про водойми, бризки і т. ін.).

І падають сніги рожевих птиць На море запахуще і солоне (М. Рильський);

Пливу до берега в знесиллі. – Далеке світиться вікно. – Такі гіркі й солоні хвилі... (В. Сосюра);

Солоні озера;

Стіна солоних бризок;

// Просякнутий сіллю (про повітря, вітер).

Де б я не жив, та повсюди шумить Чорного моря шовкова блакить, Пахнуть солоні вітри на світанні, Степу гарячого трави духмяні (Т. Масенко);

Я стояв над морем і з насолодою дихав свіжим морським .. солоним повітрям (М. Трублаїні).

2. Який має смак солі, містить у собі сіль (про сльози, кров, піт).

Стоять чумаки .. круг конаючого, похиливши сумно голови .. Солона сльоза не в одного зависла на довгих вусах... (М. Коцюбинський);

Він розумів, що вмирає: недурно вже кілька разів раптом, без кашлю й болю, виповнювався його рот солоною кров'ю (З. Тулуб);

Боком пригинався [Дмитро] і вперто йшов уперед. Чув, як солоний піт щипав спину (М. Стельмах);

// Вкритий потом.

У плечі солоні уївся станкач. Коней останніх покинули вчора (О. Гончар);

Пітними солоними устами припадає [Данило] до зжатого поля (М. Стельмах).

3. Приправлений сіллю, із характерним смаком (про їжу).

Прийом у Річинських був дійсно аристократичний, з шампанським та солоним мигдалем (Ірина Вільде);

// Який достатньо або надмірно посолений.

Варили [страву] з просяного борошна на воді без солі, бо їли його з солоним сиром (О. Стороженко);

Вона почала куштувати кашу. – І трохи не солона! А куштувала, кажеш? – гримнула вона на Килину (Панас Мирний);

// у знач. ім. соло́не, ного, с. Їжа, приправлена сіллю; смак солі.

Завтра буде інше лікарство [інші ліки] і можна буде їсти кисле і солоне (М. Коцюбинський);

Новонароджені діти добре розпізнають солодке, гірке, кисле і солоне (з навч. літ.).

4. Пригот. про запас із сіллю, в розчині солі.

Вже і обідати у неї поспіло: борщик з живою рибкою, .. каша пшоняна до олії, солона тараня з пшеничними галушечками та вареники з сім'яною макухою (Г. Квітка-Основ'яненко);

Солоні огірки;

// у знач. ім. соло́не, ного, с. Засолені про запас продукти.

5. перен., розм. Виразний, дотепний, але грубий; непристойний.

Регоче гурт, кидає солоні дотепи, насмішки (М. Чабанівський);

Можна повторювати його [ім'я] безліч раз думкою, пошепки і вголос, тільки б ніхто не почув, бо одразу ж почнуться двозначні розмови, розпитування, солоні жарти (Л. Первомайський).

6. перен., розм. Дуже тяжкий.

Солоне життя;

Солона робота;

// Зароблений тяжкою працею.

Вона мусить так тяжко працювати на шматок хліба, той гіркий та солоний шматок (М. Коцюбинський).