1. Словник української мови у 20 томах

солонечник

СОЛОНЕ́ЧНИК, а, ч.

Польова трав'яниста лікарська рослина з жовтими квітками, настій якої вживають при застуді.

Жовтими квітками прикрашає степ густо опушений сивий, як дідусь, солонечник (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. солонечник — солоне́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. солонечник — -а, ч. Польова трав'яниста лікарська рослина з жовтими квітками, настоянку якої вживають у разі застуди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. солонечник — СОЛОНЕ́ЧНИК, а, ч. (Galatella Ca.). Польова трав’яниста лікарська рослина з жовтими квітками, настойку якої вживають при простуді. Жовтими квітками прикрашає степ густо опушений сивий, як дідусь, солонечник (По заповідних місцях.., 1960, 24). Словник української мови в 11 томах