солоний

Значення в інших словниках

1. солоний — соло́ний прикметник Орфографічний словник української мови
2. солоний — СОЛОНИЙ – СОЛЕНИЙ Солоний. 1. Який містить у собі сіль, насичений сіллю, який має смак солі тощо: солона вода, солоне озеро, солоні бризки, солоний огірок. 2. перен. розм. Літературне слововживання
3. солоний — [солонией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
4. солоний — -а, -е. 1》 Який містить сіль (про водойми). || Який містить сіль і має характерний смак, що його надає сіль (про воду в таких водоймах, бризки і т. ін.). || Покритий сіллю такої води. || Просякнутий сіллю (про повітря, вітер). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. солоний — СОЛО́НИЙ, а, е. 1. Який містить у собі сіль (про водойми, бризки і т. ін.). І падають сніги рожевих птиць На море запахуще і солоне (М. Рильський); Пливу до берега в знесиллі. – Далеке світиться вікно. – Такі гіркі й солоні хвилі... (В. Словник української мови у 20 томах
6. солоний — ли́ти (пролива́ти) / проли́ти (крива́вий (соло́ний, сьо́мий і т. ін.)) піт. Виконувати важку, складну роботу, докладаючи великих зусиль; надриватися, перевтомлюватися. Бідний піт ллє, а багатий його кров п’є (Укр.. присл.. Фразеологічний словник української мови
7. солоний — НЕПРИСТО́ЙНИЙ (про поведінку, позу, жест, слова, вислови тощо — який усупереч вимогам пристойності, моралі неприховано виражає або грубо підкреслює те, що пов'язане зі сферою інтимних, статевих відносин, деяких фізіологічних функцій організму)... Словник синонімів української мови
8. солоний — Соло́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. солоний — СОЛО́НИЙ, а, е. 1. Який містить у собі сіль (про водойми). І падають сніги рожевих птиць На море запахуще і солоне (Рильський, II, 1960, 129); Солоні озера щодо кількості і величини площі займають перше місце серед озер (Курс заг. геол. Словник української мови в 11 томах
10. солоний — Солоний, -а, -е Соленый. Сахару хоч повен віз, а віз усе солоний. Ном. № 328. Словник української мови Грінченка