1. Словник української мови Грінченка

спин

Спин, -ну

м. Остановка, удержъ. см. упин. А пташки без перестану, без спину виспівували. Левиц. І. 125. ум. спинок. Нема спинку вдовиному синку. Чуб. V. 275.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спин — спин іменник чоловічого роду дія від: спини́ти Орфографічний словник української мови
  2. спин — -у, ч. Зупинка, затримка. Без спину — те саме, що Без упину (див. упин). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спин — СПИН, у, ч.: ◇ Без упи́ну (рідше без спи́ну) див. упи́н; Нема́ (нема́є, не було́) зупи́ну (впи́ну, спи́ну і т. ін.) див. нема́; Не ма́ти (не зна́ти) спи́ну (впи́ну) див. ма́ти². Словник української мови у 20 томах
  4. спин — СПИН, у, ч.: ◊ Без спи́ну — те саме, що Без упи́ну ( див. упи́н). Олеся була без краю, без міри щаслива: їй бажалось їхати, летіти без спину, без кінця (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах