спин
спин
іменник чоловічого роду
дія від: спини́ти
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спин — -у, ч. Зупинка, затримка. Без спину — те саме, що Без упину (див. упин). Великий тлумачний словник сучасної мови
- спин — СПИН, у, ч.: ◇ Без упи́ну (рідше без спи́ну) див. упи́н; Нема́ (нема́є, не було́) зупи́ну (впи́ну, спи́ну і т. ін.) див. нема́; Не ма́ти (не зна́ти) спи́ну (впи́ну) див. ма́ти². Словник української мови у 20 томах
- спин — СПИН, у, ч.: ◊ Без спи́ну — те саме, що Без упи́ну ( див. упи́н). Олеся була без краю, без міри щаслива: їй бажалось їхати, летіти без спину, без кінця (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- спин — Спин, -ну м. Остановка, удержъ. см. упин. А пташки без перестану, без спину виспівували. Левиц. І. 125. ум. спинок. Нема спинку вдовиному синку. Чуб. V. 275. Словник української мови Грінченка