спищати
Спища́ти, -щу́, -щи́ш
гл. Запищать. Птах спищав. Вх. Лем. 469.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спищати — спища́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- спищати — -щу, -щиш, док., розм. Те саме, що пропищати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спищати — СПИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., розм. Те саме, що пропища́ти. Жінка вийшла з терплячок: ухопила чоловіка за рам'я та й спищала: – Таже говори. Мільку, чого мовчиш..?! (Л. Мартович); – А я не мама? – спищала і знову підскочила худощава [худорлява] і дрібна, як воробець, Журавлиха (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
- спищати — СПИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., розм. Те саме, що пропища́ти. Жінка вийшла з терплячок: ухопила чоловіка за рам’я та й спищала: — Таже говори. Мільку, чого мовчиш..?! (Март., Тв., 1954, 190); — А я не мама?... Словник української мови в 11 томах