1. Словник української мови у 20 томах

спищати

СПИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., розм.

Те саме, що пропища́ти.

Жінка вийшла з терплячок: ухопила чоловіка за рам'я та й спищала: – Таже говори. Мільку, чого мовчиш..?! (Л. Мартович);

– А я не мама? – спищала і знову підскочила худощава [худорлява] і дрібна, як воробець, Журавлиха (О. Кобилянська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спищати — спища́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. спищати — -щу, -щиш, док., розм. Те саме, що пропищати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спищати — СПИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., розм. Те саме, що пропища́ти. Жінка вийшла з терплячок: ухопила чоловіка за рам’я та й спищала: — Таже говори. Мільку, чого мовчиш..?! (Март., Тв., 1954, 190); — А я не мама?... Словник української мови в 11 томах
  4. спищати — Спища́ти, -щу́, -щи́ш гл. Запищать. Птах спищав. Вх. Лем. 469. Словник української мови Грінченка