1. Словник української мови Грінченка

спорожняти

Спорожняти, -няю, -єш

сов. в. спорожнити, -жню́, -ниш, гл. Опорожнять, опорожнить. Рудч. Ск. II. 199. Нехай спорожню глечичок, а то він з водою. Новомоск. у. Коряк той спорожнили. Мкр. Н. 31.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спорожняти — спорожня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спорожняти — -яю, -яєш і спорожнювати, -юю, -юєш, недок., спорожнити, -рожню, -рожниш, док., перех. 1》 Видаляючи що-небудь звідкись, робити порожнім, незайнятим; випорожняти. || З'їдаючи або випиваючи що-небудь, робити посудину порожньою. || безос. 2》 фізіол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спорожняти — СПОРОЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і СПОРО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОРОЖНИ́ТИ, рожню́, ро́жни́ш, док., кого, що. 1. Видаляючи що-небудь звідкись, робити порожнім, незайнятим; спорожняти, випорожняти. Словник української мови у 20 томах
  4. спорожняти — СПОРОЖНИ́ТИ (зробити порожнім, видаливши щось), ВИ́ПОРОЖНИТИ, ЗВІЛЬНИ́ТИ від чого, ОПОРОЖНИ́ТИ рідше. — Недок.: спорожня́ти, споро́жнювати, випорожня́ти, випоро́жнювати, звільня́ти, опорожня́ти, опоро́жнювати. Словник синонімів української мови
  5. спорожняти — СПОРОЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і СПОРО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОРОЖНИ́ТИ, рожню́, ро́жни́ш, док., перех. 1. Видаляючи що-небудь звідкись, робити порожнім, незайнятим; спорожняти, випорожняти. Словник української мови в 11 томах