спорожняти

СПОРОЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і СПОРО́ЖНЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОРОЖНИ́ТИ, рожню́, ро́жни́ш, док., кого, що.

1. Видаляючи що-небудь звідкись, робити порожнім, незайнятим; спорожняти, випорожняти.

Поки Векла спорожняла торбу, Іван, її батько, сидів понурячи голову (Грицько Григоренко);

[Шапіга:] Доброго ранку, старики. Одержуйте свіжий бетон, спорожняйте платформу (І. Микитенко);

Наймити вже спорожнили довженні вози й один напуває коней (П. Козланюк);

Сталевар, спорожнивши піч, відійшов набік (О. Донченко);

// З'їдаючи або випиваючи що-небудь, робити посудину порожньою.

Старий [господар] сидів притишено і поглядав, як ми зголодніло спорожняли кухлик (Олесь Досвітній);

Пан маршалок спорожнює свою чарку (І. Франко);

Усі пили й їли. Спорожнили одну півкварту, приніс Цупченко другу (Б. Грінченко);

Поки спорожнили перші миски, розмова за столом не в'язалась (А. Головко);

// безос.

До вечора десятикілограмовий кіш черешень спорожнено серед веселих розмов (В. Гжицький).

2. фізл. Виділяючи кал через пряму кишку, робити шлунок порожнім.

Коли вони причалять до пристані.., служники почнуть спорожнять .. здоровецькі шлунки (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me