староство

Старо́ство, -ва

с.

1) Область, управляемая старостой. ЗОЮР. І. 105.

2) Должность старосты.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. староство — Повітова управа в колишній Австрії [ IV,V,IX] — повітовий уряд [I] Словник з творів Івана Франка
  2. староство — старо́ство іменник середнього роду адміністративна одиниця в стародавній Польщі іст. Орфографічний словник української мови
  3. староство — СТАРО́СТВО, а, с., заст. 1. У феодальній Польщі, Литовському князівстві – назва королівського або великокнязівського маєтку, який передавався у довічне користування феодалові-старості. Словник української мови у 20 томах
  4. староство — Податок на користь старости; певний земельний наділ з оборонним замком Словник застарілих та маловживаних слів
  5. староство — -а, с., заст. 1》 У феодальній Польщі, Великому князівстві Литовському – назва королівського або великокнязівського маєтку, який передавався у довічне користування феодалові-старості. 2》 Посада старости (у 1-3 знач.). 3》 Збірн. до староста 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. староство — Старо́ство, -ва, -ву; -ро́ства, -ро́ств Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. староство — СТАРО́СТВО, а, с., заст. 1. У феодальній Польщі, Литовському князівстві — назва королівського або великокнязівського маєтку, який передавався у довічне користування феодалові-старості. Словник української мови в 11 томах