староство

ста́роство

-а, с., заст.

1》 У феодальній Польщі, Великому князівстві Литовському – назва королівського або великокнязівського маєтку, який передавався у довічне користування феодалові-старості.

2》 Посада старости (у 1-3 знач.).

3》 Збірн. до староста 1-3).

4》 У Західній Україні (до 1939 р.) – повітовий уряд.

|| Приміщення, де перебуває такий уряд.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. староство — Повітова управа в колишній Австрії [ IV,V,IX] — повітовий уряд [I] Словник з творів Івана Франка
  2. староство — старо́ство іменник середнього роду адміністративна одиниця в стародавній Польщі іст. Орфографічний словник української мови
  3. староство — СТАРО́СТВО, а, с., заст. 1. У феодальній Польщі, Литовському князівстві – назва королівського або великокнязівського маєтку, який передавався у довічне користування феодалові-старості. Словник української мови у 20 томах
  4. староство — Податок на користь старости; певний земельний наділ з оборонним замком Словник застарілих та маловживаних слів
  5. староство — Старо́ство, -ва, -ву; -ро́ства, -ро́ств Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. староство — СТАРО́СТВО, а, с., заст. 1. У феодальній Польщі, Литовському князівстві — назва королівського або великокнязівського маєтку, який передавався у довічне користування феодалові-старості. Словник української мови в 11 томах
  7. староство — Старо́ство, -ва с. 1) Область, управляемая старостой. ЗОЮР. І. 105. 2) Должность старосты. Словник української мови Грінченка