1. Словник української мови Грінченка

старцюга

Старцюга, -ги

об. Презрительно: нищій. Отсе вам дар, старцюги! Млак. 83.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старцюга — старцю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. старцюга — див. бідний; жебрак Словник синонімів Вусика
  3. старцюга — СТАРЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Те саме, що ста́рець 3. – Може, воно й правда, – сказав батько, поміркувавши, – тільки ж кобзар – то жебрак, старцюга, за милостину грає... (Ф. Бурлака); * У порівн. До дверей твоїх крадуся... Торгну? Ні! немає духу!... Словник української мови у 20 томах
  4. старцюга — -и, ч., зневажл. Те саме, що старець 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. старцюга — ЖЕБРА́К (людина, яка живе з милостині), СТА́РЕЦЬ, ПРОХА́Ч, СТАРЦЮ́ГА зневажл., КАНЮ́КА зневажл., ТОРБА́Р розм., ТОРБЕ́ШНИК розм., ТОРБОТРЯ́С розм. рідше, ТОРБОТРУ́С розм. рідше, ПРОША́К діал., ДІД діал., ЛА́ЗАР заст. Оксана.. Словник синонімів української мови
  6. старцюга — СТАРЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Те саме, що ста́рець 3. — Може, воно й правда, — сказав батько, поміркувавши, — тільки ж кобзар — то жебрак, старцюга, за милостину грає… (Бурл., О. Вересай, 1959, 16); *У порівн. До дверей твоїх крадуся… Торгну? Ні! немає духу!... Словник української мови в 11 томах