старцюга
СТАРЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Те саме, що ста́рець 3.
— Може, воно й правда, — сказав батько, поміркувавши, — тільки ж кобзар — то жебрак, старцюга, за милостину грає… (Бурл., О. Вересай, 1959, 16);
*У порівн. До дверей твоїх крадуся… Торгну? Ні! немає духу! Підглядають вороженьки… Я стою… немов старцюга (Крим., Вибр., 1965, 239).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старцюга — старцю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- старцюга — див. бідний; жебрак Словник синонімів Вусика
- старцюга — СТАРЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Те саме, що ста́рець 3. – Може, воно й правда, – сказав батько, поміркувавши, – тільки ж кобзар – то жебрак, старцюга, за милостину грає... (Ф. Бурлака); * У порівн. До дверей твоїх крадуся... Торгну? Ні! немає духу!... Словник української мови у 20 томах
- старцюга — -и, ч., зневажл. Те саме, що старець 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- старцюга — ЖЕБРА́К (людина, яка живе з милостині), СТА́РЕЦЬ, ПРОХА́Ч, СТАРЦЮ́ГА зневажл., КАНЮ́КА зневажл., ТОРБА́Р розм., ТОРБЕ́ШНИК розм., ТОРБОТРЯ́С розм. рідше, ТОРБОТРУ́С розм. рідше, ПРОША́К діал., ДІД діал., ЛА́ЗАР заст. Оксана.. Словник синонімів української мови
- старцюга — Старцюга, -ги об. Презрительно: нищій. Отсе вам дар, старцюги! Млак. 83. Словник української мови Грінченка