стичка

Сти́чка, -ки

ж. Случай. Ні, зо мною стичка та (що вузди вкрадено) сталась уперед, а послі вже й у попа. Екатер. у. (Залюб.).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стичка — моск. сутичка Словник чужослів Павло Штепа
  2. стичка — -и, ж., діал. Випадок, пригода. Великий тлумачний словник сучасної мови