1. Словник української мови Грінченка

струнка

Струнка, -ки

ж.

1) ум. отъ струна.

2) Отгороженное мѣсто въ овечьемъ хлѣвѣ, гдѣ производится доеніе матокъ. Кобел. у. Устройство: два столба —пвлюхи, на нихъ сверху крыша — повірхник, посрединѣ горизонтально отъ одного столба до другого — побе́дрина, къ ней прибиты вертикально стоящія до́шки, на которыя опираются спины доящихъ, передъ каждой доской — сіде́ць — толстый столбикъ для сидѣнья. Шух. I. 185, 188, 192, 194.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. струнка — стру́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. струнка — (вдачі) П. жилка, риса. Словник синонімів Караванського
  3. струнка — СТРУ́НКА, и, ж. 1. Зменш. до струна́ 1, 2. Бойові оркестри грали... Скільки струн в душі і струнок! (М. Нагнибіда); Борис... Словник української мови у 20 томах
  4. струнка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до струна 1), 2). Заграти на чутливих (слабких) струнках чиїх, яких — знаючи чиїсь уразливі місця, використати їх з певною метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. струнка — ходи́ти (як (мов, ні́би і т. ін.)) по стру́нці (по стру́ночці, по ни́точці і т. ін.). Бути дисциплінованим, слухняним, безвідмовно коритись кому-небудь, виконуючи все чітко і без заперечень. Фразеологічний словник української мови
  6. струнка — СТРУ́НКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до струна́ 1, 2. Бойові оркестри грали… Скільки струн в душі і струнок! (Нагн., Вибр., 1950, 26); Борис... Словник української мови в 11 томах