1. Словник української мови Грінченка

стябло

Стябло, -ла

с.

1) Въ рыболовной лодкѣ доска, родъ платформы для складыванія сѣтей. Вас. 151, 187.

2) Подносъ. (Залюб.). Варили різні потрави: тетерю, борщ, галушки, хляки, рибу на стябло. Стор. II. 150. ум. стяблечко. Чи взять відсіль оце стяблечко? Екатер. у. (Залюб.).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стябло — стябло́ іменник середнього роду ківш; таця діал. Орфографічний словник української мови
  2. стябло — СТЯБЛО́, а́, с., діал. 1. Дерев'яний ківш. Він повитягав з казана здоровим, як тарілка, ополоником зварену рибу і склав її в стябло, чи здоровий коряк, в котрому навіть держално було видовбане. Стябло було здорове, як ночви. Словник української мови у 20 томах
  3. стябло — -а, с., діал. 1》 Дерев'яний ківш. 2》 Піднос, таця. 3》 Поміст, дошка в рибальському човні для складання сітей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стябло — ПІДНО́С (плоский посуд для перенесення страв), ТА́ЦЯ, ТАРІ́ЛЬ рідше, СТЯБЛО́ діал. Входить Сусляєв з підносом, на якому дві склянки чаю, молочник, булочки і масло (І. Словник синонімів української мови
  5. стябло — СТЯБЛО́, а́, с., діал. 1. Дерев’яний ківш. Він повитягав з казана здоровим, як тарілка, ополоником зварену рибу і склав її в стябло, чи здоровий коряк, в котрому навіть держално було видовбане. Стябло було здорове, як ночви. Словник української мови в 11 томах