1. Словник української мови Грінченка

стійний

Стійний, -а, -е

1) Цѣнный, стоющій. Желех. Цей кінь спойніший за того. Черк. у.

2) Достойный. Правда 1867, 85. Стойний чоловік. Черк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стійний — сті́йний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. стійний — див. цінний Словник синонімів Вусика
  3. стійний — СТІ́ЙНИЙ, а, е, рідко. Вартий уваги; цінний. Де праця наша стійна та тривка, Любов до краю щира та палка? (П. Грабовський); // Достойний, гідний. Це стійна людина. Словник української мови у 20 томах
  4. стійний — стойний, -а, -е, рідко. Вартий уваги; цінний. || Достойний, гідний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стійний — ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ (ВАРТ), СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) розм., ВА́РТНИЙ діал. Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М. Словник синонімів української мови
  6. стійний — СТІ́ЙНИЙ, а, е, рідко. Вартий уваги; цінний. Де праця наша стійна та тривка, Любов до краю щира та палка? (Граб., І, 1959, 155); // Достойний, гідний. Це стійна людина. Словник української мови в 11 томах