1. Словник української мови Грінченка

султанчик

Султанчик, -ка

м.

1) ум. отъ султан.

2) раст. а) Турка angustifolia L. ЗЮЗО. І. 140. б) мн. Typha latifolia L. ЗЮЗО. І. 140.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. султанчик — султа́нчик іменник чоловічого роду суцвіття Орфографічний словник української мови
  2. султанчик — СУЛТА́НЧИК, а, ч. Зменш. до султа́н². Луг з буйною некошеною травою і рожевими кущами далі переходив у рівний, сріблястий від ковилу цілинний степ. Вся палуба нашого буксира, наче білим сніжком, була припорошена шовковистими султанчиками, – їх нанесло сюди зі степу (І. Волошин). Словник української мови у 20 томах
  3. султанчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до султан II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. султанчик — СУЛТА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до султа́н². Луг з буйною некошеною травою і рожевими кущами далі переходив у рівний, сріблястий від ковилу цілинний степ. Вся палуба нашого буксира, наче білим сніжком, була припорошена шовковистими султанчиками, — їх нанесло сюди зі степу (Вол., Дні.., 1958, 83). Словник української мови в 11 томах