1. Словник української мови Грінченка

сусідонько

Сусіда, -ди

м.

1) = сусід. То десь узявся близький сусіда матку стареньку із землі підіймає. ЗОЮР. І. 21.

2) = підсусідок. Буде оце в чоловіка хата порожня і він пустить в її кого жить, то вже і сусіда його, хоч би та хата була геть де-небудь од його, хоч би за селом або і другому селі. Сим. 195, Хата, 175. Козаки ж живуть своїми хуторами, а хто не має свого ґрунта, то живе у сусідах у заможнішого. О. 1861. VIII. 93.

3) ж. Сосѣдка. Сусідо мила, сусідо близенька, красна, хороша і невеличенька. Чуб. V. 89. ум. сусідонько, сусідонька, сусідочка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сусідонько — сусі́донько іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сусідонько — СУСІ́ДОНЬКО, а, ч. Пестл. до сусі́д. – Ого! – думаю собі. – Тепер мій сусідонько забагатів, піду одвідаю його, чи живий-здоровий (М. Коцюбинський); – Які ви, пане сусідоньку, мудрі! і де ви того розуму навчились? (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  3. сусідонько — -а, ч. Пестл. до сусід. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сусідонько — СУСІ́ДОНЬКО, а, ч. Пестл. до сусі́д. — Ого! — думаю собі. — Тепер мій сусідонько забагатів, піду одвідаю його, чи живий-здоровий (Коцюб., І, 1955, 299); — Які ви, пане сусідоньку, мудрі! і де ви того розуму навчились? (Л. Укр., III, 1952, 483). Словник української мови в 11 томах