1. Словник української мови Грінченка

татар

Татар, -ра, татарин, -на

м.; мн. ч. татари и татаро́ве. Татаринъ. За козака рушник дала, за татара заміж пішла. АД. І. 138. У городі Килії татарин сидить бородатий. АД. І. 169. Були ж в мене гості татарове. АД. І. 164. ум. татаронько. Були в мене гостоньки, молодії татароньки. АД. І. 164.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. татар — тата́р іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. татар — ТАТА́Р див. тата́ри. Словник української мови у 20 томах
  3. татар — ТАТА́Р див. тата́ри. Словник української мови в 11 томах