татар
тата́р
іменник чоловічого роду, істота
рідко
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- татар — ТАТА́Р див. тата́ри. Словник української мови у 20 томах
- татар — ТАТА́Р див. тата́ри. Словник української мови в 11 томах
- татар — Татар, -ра, татарин, -на м.; мн. ч. татари и татаро́ве. Татаринъ. За козака рушник дала, за татара заміж пішла. АД. І. 138. У городі Килії татарин сидить бородатий. АД. І. 169. Були ж в мене гості татарове. АД. І. 164. ум. татаронько. Були в мене гостоньки, молодії татароньки. АД. І. 164. Словник української мови Грінченка