1. Словник української мови Грінченка

теряти

Теря́ти, -ря́ю, -єш

гл.

1) Терять, утрачивать, расходовать. Коли вмірать, то день терять. Шейк. Літа мої молодії, марне вас теряю. Гол. І. 323.

2) Портить. Середульший брат на те не потурає, с під червоного каптана чорні китиці видирає.... А старший брат теє забачає, середульшого брата на сміх підіймає.... Либонь ти собі жіноцький розум маєш, що ти на собі прекрасну одежу теряєш. АД. І. 109. Нехай тебе.... отець не лає, не проклинає, щастя й долі козацької твоєї не теряє. КС. 1882. XII. 491.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. теряти — теря́ти дієслово недоконаного виду утрачати діал. Орфографічний словник української мови
  2. теряти — Губити, загублювати, загубити, позагублювати, згублювати, згубити, позгублювати, погублювати, погубити, розгублювати, розгубити, порозгублювати, гайнувати, згайновувати, згайнувати, позгайновувати, погайновувати, погайнувати, прогайновувати... Словник чужослів Павло Штепа
  3. теряти — ТЕРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., кого – що, діал. Утрачати. Є такі люди, що і до смерті не теряють краси (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  4. теряти — -яю, -яєш, недок., перех., діал. Утрачати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. теряти — УТРА́ТИТИ (ВТРА́ТИТИ) (залишитися без когось, чогось), ПОЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИСЯ, ЛИШИ́ТИСЯ, СТРА́ТИТИ, ЗГУБИ́ТИ, СТЕРЯ́ТИ розм., УТЕРЯ́ТИ розм., ЗАТРА́ТИТИ діал.; ПРОГА́ЯТИ, ПРОҐА́ВИТИ розм. (внаслідок спізнення, неуважності тощо). — Недок. Словник синонімів української мови
  6. теряти — ТЕРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., діал. Утрачати. Є такі люди, що і до смерті не теряють краси (Н.-Лев., І, 1956, 129). Словник української мови в 11 томах