1. Словник української мови Грінченка

травинка

Трави́на, -ни

ж. Стебель травы, травинка. Левиц. Пов. 357. ум. травинка.

---------------

Травина, -ни

ж. соб. Травы. Ой заросла тота стежка лихом, травиною, де-м ходила, говорила, серденько, з тобою. Гол. II. 350.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. травинка — трави́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. травинка — [травинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
  3. травинка — ТРАВИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до трави́на. – То нащо вчитися, як так? – сливе пошепки спитала Дарка, скоса дивлячись на Юзю і щипаючи якусь травинку (Леся Українка); Ще холодно, трава росяна, і корови стоять... Словник української мови у 20 томах
  4. травинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до травина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. травинка — ТРАВИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до трави́на. — То нащо вчитися, як так? — сливе пошепки спитала Дарка, скоса дивлячись на Юзю і щипаючи якусь травинку (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах