травинка
ТРАВИ́НКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до трави́на.
– То нащо вчитися, як так? – сливе пошепки спитала Дарка, скоса дивлячись на Юзю і щипаючи якусь травинку (Леся Українка);
Ще холодно, трава росяна, і корови стоять, зрідка лише якась нетерпляча смикне найвищу травинку (Г. Хоткевич);
Малесенька пташка шугає в зарослях рогозу, тримаючи у дзьобі травинку (М. Чабанівський);
* У порівн. Олена стояла перед ним, зніяковіла й тендітна, як травинка (Ірина Вільде).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- травинка — трави́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- травинка — [травинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
- травинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до травина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- травинка — ТРАВИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до трави́на. — То нащо вчитися, як так? — сливе пошепки спитала Дарка, скоса дивлячись на Юзю і щипаючи якусь травинку (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- травинка — Трави́на, -ни ж. Стебель травы, травинка. Левиц. Пов. 357. ум. травинка. --------------- Травина, -ни ж. соб. Травы. Ой заросла тота стежка лихом, травиною, де-м ходила, говорила, серденько, з тобою. Гол. II. 350. Словник української мови Грінченка